"Я дякую Богу - зима прилетіла!.." Різдвяне диво Різдво Різдвяні віншування Різдвянки 1. "Завтра знову свято буде:" 2. "У віконце нишком стука янголя..." 3. "Зірко різдвяна, гори, гори!.." 4. "Всі дерева й трави сплять:" "Що Тобі подарувати?.." "Визираю я зорю над містом:" "Тендітні долоньки травички:" "На весні, як розтане вже сніг:" Великоднє "Привіт, горобчику! Ти знаєш:" "На пелюстці роса бринить:" "Сонце зійшло і морок щез:" "Годі тобі сумувати!.." Ранок Ранкова молитва Ранкова пісня "Слава Господу за літо:" "Завжди кудись поспішає:" "Дощик плаче на вікні:" "Теплий дощ у веселі калюжі!.." Бог мене любить Крапелька "Золотаве диво, небес усмішка:" "На що Небесне царство схоже?.." Божі очі Прибирання Сповідь будяка-чортополоха
Притча про сіяча "Поле, волошки, пшениця:" Осіння молитва "Осінь в садочку листя фарбує:" Плоди Святого Духа Осіння пісня Порцеляновий ангелик Легенда Казка Мама Колискова Колисанка "Тримає Бог в долонях цілий світ:"
***
Я дякую Богу - зима прилетіла!
У зимоньки білі, як в ангела крила.
Вона притрусила сніжком наше місто -
Тепер воно біле і гарне, і чисте!
А скільки забав нам принесла зима!
Яких лиш дарунків у неї нема -
Сніжки, ковзани, і звичайно, санчата!
А ще - саме взимку улюблене свято:
На шибці листівку малює мороз
І лине колядка. Родився Христос!
Різдвяне диво
Ось воно - диво спасіння:
відтепер не в далекому небі
а у вертепі
в пелюшках на сіні
Бог.
Цілий світ
вернувся на виворіт,
і тепер до неба один крок.
Й хоча невгасно
танцюють зорі
і янголи в хорі,
але Бог - це Дитя у яслах.
Незбагненною тайна здається:
Бог завжди на небі:
але Небо в вертепі,
а вертеп у моєму серці!
Різдво
Ніч як ніч. Вифлеєм. Зорі сяють.
В листі пальмовім вітер співає.
Місто, мабуть, давно тихо спить -
Кожен хоче від праці спочить.
Хоча ні: Он, поглянь, хтось іде!
Чоловік, віслючка він веде.
На тім жінка сидить, утомилася бідна,
Шлях тяжкий, а вона ще й вагітна.
І нема їм притулку, ночівлі немає.
"Сподівайся, кохана, Бог бачить, Бог знає",
Знов у двері з надією стука,
А у відповідь - тиша, ні звуку.
Він до інших, і вкотре луна:
"Далі йдіть, далі йдіть, місць нема".
Вже останній будинок стоїть.
"Подорожні? Куди вас пустить?
Повна хата: Хоча зачекай,
В мене хлів є, туди й завертай.
Тепло там, сіно свіже для ложа,
Зараз ковдру ще дам:Милий Боже!
Ти ж родити вже маєш, дитино,
Я води принесу і тканину:"
В листі пальмовім вітер співає.
Вбогий хлів. Вифлеєм. Зорі сяють,
В небі їх засвітив певно хтось?
У цю ніч народився Христос.
"Моє сонечко, спи, люлі-люлі-люля, -
Колихає Марія Святе Немовля, -
Засинай, - і з любов'ю підносить до вуст, -
Моя зіронько, пташко. Ісус:"
І Дитя засинає в ясельцях на сіні.
І, схилившись над Ним, засинає Марія,
І утомлений Йосип дрімає,
А у небі велично зоря дивна сяє.
Янгол з неба звіща: "Цар родився вам нині,
Тихо спить Він у яслах на сіні,
Бог прийшов і надію дарує землі".
Ніч як ніч; тихо, люлі-люлі.
Різдвяні віншування
Різдвяна зоря зазирає до хати.
Хай буде на радість ця хата багата!
Даруй нам, Ісусе, любові у серце,
Нехай, ніби дощик, на ближніх поллється!
Зміцни нашу віру, Спасителю в яслах,
Щоб світло Твоє в наших душах не згасло!
Очисти від злого, навчи пильнувати,
У кожному дневі Тебе шанувати!
Різдвянки
1.
Завтра знову свято буде,
Завіта Різдво до нас!
"Радуйся," - лунає всюди, -
"Народився людям Спас!"
Каже, знову повідає
Нам стара колядка,
Як у яслах спочиває
Пресвяте Малятко.
Заясніла над вертепом
Зіронька велична.
Ангел сповіщає з неба
Про спасіння вічне.
"Слава в небі, мир у серце," -
Радісно співай.
Фіміамом пісня ллється:
"Богу серце дай!"
2.
У віконце нишком стука янголя...
Десь у Вифлеємі спить Святе Маля,
І віта народження Божого Царя
Сяйвом превелична в небесах зоря.
Не знайшлося місця Богові в готелі,
І Марія в ясла сіно Йому стелить,
Лагідно цілує і співає тихо:
"Хай Тебе, Синочку, оминає лихо!
Спи, моє Дитятко, люленьки-люля:"
Стука у віконце нишком янголя...
Колядує місяць, зірочки рясні,
Линуть в піднебесся радісні пісні:
"Нині торжествують небо і земля!"
Нишком у віконце стука янголя.
3.
Зірко різдвяна, гори, гори!
Несуть для Месії волхви дари
До славного міста, в Єрусалим,
Вклонитись Цареві, зустрітися з ним
Та в царськім палаці Месії нема.
Куди ж мудрецям знов дорогу тримать?
"Глаголе пророк, що у Вифлеємі
Ми Боже Дитятко напевне знайдемо".
Зірко Різдвяна, гори, гори!
Несуть для Месії волхви дари.
Знайшли у хатині Марію з Дитям.
"Цареві я золото щиро віддам".
"Приношу страждальцю невинному смирну,
Стікатиме кров, як текучая мирра".
"Предвічному Богу, що втілився нині,
Я ладан приношу". Вклонились дитині.
Зірко Різдвяна, гори, гори!
Несемо і ми для Месії дари:
Як золото - серце, як ладан - хвалу,
Як смирну - любові краплину малу.
4.
Всі дерева й трави сплять,
Тихо зорі мерехтять.
Лиш одна ясна зоря
До вертепу зазира.
На духмяне ложе з сіна
Божого поклала Сина
І співа Марія-Ненька:
"Спи, Ісусику маленький".
"Народився нині Цар, -
Пастушкам біля отар
Ангел радо промовля, -
В яслах знайдете Маля."
І вівчарики, і вівці
Йдуть Ісусу поклониться,
А дерева й трави сплять,
Тихо зорі мерехтять.
***
Що Тобі подарувати?
Може срібло, може злато?
Смирну, ладан, перли, рожі?
Що Тобі принести, Боже?
Пісню гарну заспівати?
Що Тобі подарувати?
Та не маю срібла-злата -
На скарби я не багата.
На снігу немає квітів.
Пісню скласти - треба вміти.
Серце лиш віддати в силі,
Ти прийми мій дар, Месіє!
***
Визираю я зорю над містом,
Ангелів чекаю з благовістям,
Щоб і з пастухами, і з волхвами
Поспішить до ясел у вертепі,
Щирими піснями і дарами
Привітать Дитятко - дар із Неба.
Зір багато вже яснить над містом,
Ангели співають благовістя:
Де Спаситель народився нині?
І хіба вертеп той так далеко -
В місті Вифлеємі, в Палестині?
Ні, він тут, в моєму він серденьку!
***
Тендітні долоньки травички
Тягнуться до неба.
Можна сховать рукавички,
І шалика вже не треба.
Небо, ніби очі дитини,
Усміхнено-привітне.
Сонцем заквітчана днина -
Радісно-погідна.
Вітерець заклопотано-хмарний
Поспішає у справах, несеться:
Як же довкола гарно!
Весна у серці!
***
На весні, як розтане вже сніг,
Радо слухаю дощику сміх.
І люблю я дощі та калюжі,
Бо з калюжами небо дружить -
У кожній калюжі шматочок блакиті.
Я також із небом хочу дружити!
Тому по калюжах охоче стрибаю -
І майже до неба дострибну буває!
Великоднє
Сонце сяє у ясній блакиті,
Теплим променем цілує світ увесь.
І серця для радості відкриті:
Знайте, люди, що Христос Воскрес!
Пташечки цвірінькають надворі -
То вони співають Богу честь!
Позабудьмо сумніви та горе,
Бо Христос Воістину Воскрес!
***
Привіт, горобчику! Ти знаєш -
Христос воскрес?!
Ця звістка райдужно лунає
Аж до небес!
Привіт, кульбабко! Знаєш ти -
Смерть переміг Ісус?!
Немає влади в темноти,
Я Богові молюсь!
О сонечку, привіт, привіт!
Зі мною порадій!
Любов'ю викупив наш світ
Господь, Спаситель мій!
Співають небо і земля,
Луна хвала над світом,
Бо кожне серце промовля:
Воскрес наш Викупитель!
***
На пелюстці роса бринить,
День, як птах, розгорта свої крила,
Пісня жайвора в небі дзвенить.
І порожня в саду могила.
Він воскрес! Нам явилось спасіння,
Що чекали його всі століття!
Ми для Бога відкуплені діти!
Поклонімось Христа воскресінню!
***
Сонце зійшло і морок щез,
Ранок у чистих росах:
"Нині, сьогодні Христос воскрес!" -
Лине хвала стоголоса.
До Воскресіння сонцем цвіте
Жовта мала кульбабка,
І соловейко співає про те,
І у ставочку жабка.
Щиро земля прославляє Бога!
Горе розтало, мов сніг,
Ніби туман, відступили тривоги.
Віра - мов квіт навесні!
Маківки храмів промінно блищать,
Небо ясне, синє-синє.
Сили дає Бог любить і прощать.
Славмо Христа воскресіння!
***
Годі тобі сумувати!
Нумо із літом співати!
Нумо радіти! Всміхнися
Бджілці в кленовому листі.
Певно вона заблукала -
Квітку медову шукала.
Он подивися: мов стрічка,
Синьо сміється потічка,
Води прозорі, мов скельця,
У лісового джерельця.
Небо блакитне - аж сяє,
Арфою вітер співає,
А під кущем, як сестрички,
Сплять, обійнявшись, сунички.
Радість наповнює серце:
Господом створене все це!
Годі тобі сумувати!
Нумо із літом співати!
Ранок
Сонечко промені сипле бадьорі,
Ніч позбирала в полумисок зорі,
Квітка росою дзвенить, мов намистом,
Вишенька в схованки грає між листям.
Крила туман у яругу ховає,
Богові пташка про ранок співає,
Жабка крекоче, бо мріє про дощик:
Он усміхнулась вербичка ставочку,
Ніби в люстерко, дивиться в воду.
Бусол по берегу паничем ходить.
Сонячний промінь заскочив на ліжко:
"Ну ж, прокидайтеся, ручки та ніжки!"
Потім промінчик стрибнув на подушку:
"Ну ж, прокидайтесь, очата і вушка!"
Богу подякуй за сон і спочинок,
Ранок веселий і добру годину.
А по молитві поснідай, а потім
Буде багато пригод і роботи:
Чи не згубила полумисок ніч?
Може, то зірка блищить на вікні?
Звечора ти залишив молоко -
Випив його вуж, їжак чи Мурко?
Встигнуть би ще порибалити з татом!
І вітрячок збудувати із братом!
З друзями в схованки треба зіграти,
З мамою вишень відерце нарвати:
"Ну ж, прокидайся!" - промінчик ласкавий
Кличе тебе у пригоди цікаві!
Ранкова молитва
На світанку молиться небо у святій голубіні,
На світанку молиться сонце золотавим промінням,
На світанку молиться пташка предзвінким щебетанням,
Палко, ніби цей ранок для неї останній.
І дерева в висоти здіймають гілки, як долоні.
Вітер шепче молитву свою в їхніх кронах.
Молитовно завмерла травинка з росою на пальцях.
Кожним клаптем душі хочу з ними з'єднаться.
І квітки розкривають цнотливі пелюстки:
Я із ними в молитві схилюся.
Вранці вдячно приносить свій дар все Творцеві.
На світанку життя я приношу Тобі моє серце!
Ранкова пісня
(Якщо влітку, будучи десь за містом ти встанеш раненько-раненько, то дізнаєшся велику Таємницю: почуєш і побачиш, як молиться природа.)
Бузковий літній ранок, тиха тиша,
Коралі-ягідки так звабливо бринять.
Ще сутінь яблуня стара колише,
Але хитрунки-верби вже не сплять.
Послухаю: Що промовляє гілка вишні,
Коли її лоскоче вітерець?
Вона співає: "Славний Бог Всевишній,
Наш Пан і Цар, Володар і Творець!"
Шепоче ружі квітка літнім ранком,
Її роса вмиває і вітає:
"Почався день? Як гарно, гарно, гарно!
Хвала Тобі!" - й пишніше розквітає.
"Великий Ти, - травинка, лист зелений
Схиляються з пошаною, - і все ж
Ти дбаєш і про мене, і про мене,
Любов Твоя до кожного без меж!"
На мить усе замовкло. Сонце сходить.
І небо у рожевому серпанку
Без жалю, щедро, рясно сяйво родить,
І птаство сонячно співа світанку.
Ця пісня, ніби пастушка сопілка,
Чутна ставкам і м'яті, і аїру,
Столітній липі, дзвінкокрилим бджілкам,
І кожен з них також співає щиро.
***
Щебече джерельце, пшениці поле -
Злотим дзвіночком кожен колосок.
"Нехай Твоя в усьому буде воля", -
Чутно волошок синій голосок.
"Я йду, куди ведеш Ти", - це стежина,
"Я спрагнених поїтиму", - криниця,
"Я щойно квітну, щоб зродити", - це ожина,
"Я щедро пригощаю всіх", - суниця.
"Тобі за все подяка щира, Боже,
За радості, за сум, благословіння", -
Співає, промовляє, шепче кожне
Мале й велике Господа творіння.
Співають сонце, небо і тумани,
Велична пісня лине над селом:
Щоденно починає Божий ранок
Хвали й подяки сповнений псалом.
Слава Господу за літо,
За рясні барвисті квіти,
За сунички і порічки,
І за стежечку до річки.
Річка весело хлюпоче
І скупає нас охоче.
У гайку співає вітер:
"Слава Господу за літо!"
* * *
Завжди кудись поспішає,
Жартує, сміється, біжить.
Куди його стежка лежить?
Всі барви в собі розмішає:
Від неба - блакитинки краплю
І клаптик вершкової хмарки
Черешень намиста-коралі,
Гарячу пелюсточку маку.
Скажи, хіба не веселка,
Як райдужне в нього серце?
Летить у краї далекі
Звичайне прудке джерельце.
***
Дощик плаче на вікні:
"У хатині тепло, світло,
Діточок зібралось стільки,
От якби туди й мені!"
Пісенька дзвінка луна,
Всі привітні та веселі,
Божий мир у тій оселі.
Дівчинка одна сумна.
"Щось тут, друзі, не гаразд,
Господа як славить щиро,
Треба й ближнього зігріти!"
Двері відчинила враз:
"Дощику, іди до нас!"
***
Теплий дощ у веселі калюжі!
Босоніж із дощем стрибаю!
Сонце око веселе мружить
І рясні блискітки розсипає.
І сміється впівнеба райдуга,
Листя чисте дзвенить цимбалами:
Парасолю, пробач, добра подруго,
Що без тебе сьогодні гуляли ми.
Бог мене любить
Певно я знаю: Бог мене любить,
Сонцем ласкавим весняно голубить,
Ніжно мене вітерцем обіймає.
Бог мене любить - певно я знаю!
Взимку снігами рум'янить, морозом.
Друга рукою втира мої сльози.
Хай за вікном і незатишно, й темно,
Бог мене любить - я знаю певно.
Дощиком літнім пестить--цілує,
В небі блакитнім веселку малює.
Сонечко пташечка піснею збудить,
Певно я знаю: Бог мене любить!
Крапелька (переклад з рос. автор невідомий)
Віра юність твою просвітила.
Скрушно "тільки крапля" не кажи:
У краплині є велика сила,
Тільки її в серці збережи.
Хто шукає грошей, хто пізнання,
Хто розваг витоптує дроги,
Та душа бажає щастя справжнє -
Мати хоч краплину віри в Бога.
Ждуть тебе і сонце, і дощі,
Радості та прикрості хвилини,
Трепетно оберігай в душі
Дар від Неба - крихітну перлинку.
***
Золотаве диво, небес усмішка.
Стриб у кімнату, скочив на ліжко,
Лоскоче вусом, лоскоче вушком -
Сміється ковдра, м'яка подушка.
"Зустріти сонце, ну ж, прокидайся!
І з Божим ранком хутчій вітайся!"
То сонячний зайчик! Пітьма тікає
І чорні тіні вже не лякають!
Та чи люстерко народить промінь,
Як сонце іскру свою не зронить?
На серце сяє Господнє світло -
Любові зайчик хай скаче світом!
***
На що Небесне царство схоже?
Мабуть, на ранок тихий, гожий,
Коли пелюстками в росі
Пестливо грають промінці.
І, певно, ще на рідний дім:
Так добре, радісно у нім,
Усе таке близьке і любе,
Брати і сестри усі люди -
У Господі одна родина.
Для Бога кожен з нас - дитина,
То ж має бути в Божій хаті
Пісень та іграшок багато.
Любов'ю Бог усіх зігріє!
Про Небеса всім серцем мрію!
Божі очі
Якого кольору у Тебе очі, Боже?
На чорні крила ночі схожі?
Зелені, мов луги весняні?
Бурштинові, як мед гречаний?
Чи як волошки, сині?
Мов небеса блакитні
У тихий день погожий?
Якого кольору у Тебе очі, Боже?
Та знаю я: глибокі, наче море,
Близькі й далекі, як перлинки-зорі.
Мов сонце, теплі та безмежно ніжні,
Ласкаві, люблячі, і вічні:
І життєдайні, мов травневі грози,
Чи після спеки у пелюстках роcи.
Й печальні, наче листопад осінній,
За всіх, хто не прийняв спасіння,
Страждає хто, покинутий, загиблий.
"Я вас люблю," - шепоче погляд милий.
Їх зустрічаю в яблунях розквітлих,
Джерельцях лісових, у кетягах калини.
Колись побачу в світі найдорожчі,
Якого кольору у тебе очі, Боже ?
Прибирання
Сіро довкола, сіро:
Та я віхтиком із хмарки витру запилене небо.
Ого як посіріла, та біла хмаринка, від небесної куряви!
Тепер її слід попрати.
Дощиком.
О, ще й місто разом вимию!
Бо воно також прикрозапилене:
Ось. Тепер голубінь голуба, зелень зелена.
Райдуга-веселка - райдужно-весела.
Тільки сірий мій віхтик-хмарка десь подівся, загубився:
Аби ж у душах людей прибирати було так само легко!
Бо як сіре серце віддзеркалить відмитий світ?
Сповідь будяка-чортополоха
Не розквітнуть мені трояндою,
І лілеєю бути не можу:
Гарні квіти, приємно глянуть,
А будяк обминає кожен.
Квітнуть мальви під білою хатою,
Очі карі красунь - чорнобривці:
Я рослина колюча, пихата,
Проте хочу, так хочу молиться.
Що почутий я буду - не вірю,
І чорти від мене тікають,
Що казати вже, люди, звірі,
За бур'ян і непотріб мають.
Незабудки, волошки сині -
Ті нагадують людям про небо,
Маки, маки - про кров спасіння,
Липа вулики повнить медом.
І плодами все Бога славить:
"З будяків не збирають фіг",
Всі звіщають Господню славу,
Я ж нагадую людям про гріх.
Сонце, дощ - ходить Боже літо,
З серця зникли усі слова:
Весь укритий рожевим цвітом,
Наді мною бринить бджола.
Притча про сіяча
Вийшов сіяч у поле.
Ранок, чорніє рілля.
Прийме зерно, як долю,
Зранена плугом земля.
Ті золоті зернини
У сіячевій жмені -
Плоду чекання, нині
Повні снаги й натхнення.
Впали одні обіч шляху,
Що в далину курився.
Стали обідом птаху -
Марно сіяч трудився.
Інші - на ґрунт кам'янистий.
Швидко рости почали.
Сонце зійшло променисте -
Швидко вони пов'яли.
Ще одні впали між терен.
Вигнався той - поглушив.
Не дочекатися зерен,
Тільки бур'ян лишивсь.
Решта на добру землю
Впали в обійми ниви.
Золотом сяють стебла
У промінцях пестливих.
:Чути коси голос,
Пісня женців тане:
Пада рясний колос -
Хлібом зерно стане.
Марить вогонь в печі,
Тісто дрімає в теплі,
Борошна сніг на столі,
Праці у них -- не злічить.
Синього неба шибка...
Вдячно душею схилюся,
Богу за хліб помолюся,
Трепетно вріжу скибку.
Осіння молитва
Яблука солодкі яблуню укрили,
Золота хлібина сяє на столі -
З Божої любові нива нам вродила.
Дякуємо, Царю, за дари землі!
Дякуємо, Боже, за кавун і диню,
За духмяні груші, сливи, виноград!
Хай Тобі лунає, Господи, хваління,
Що благословив Ти наш город і сад!
Знову кличе поле до роботи стати.
Нам даруй годину вчасно і дощі!
Поможи нам, Боже, у Христі зростати,
Щоб Тебе прославить плодом у душі!
***
Осінь в садочку листя фарбує:
Яблука Бог нам рум'яні дарує,
Груші, айву, виноград і горіхи -
Все задля щирої радості-втіхи!
Дякую Богу за сонце і дощик!
Я назбираю плодів цілий кошик,
Щоби всіх друзів почастувати,
Радість Господню подарувати.
Всіх пригощу: і Маринку, й Андрійка,
Галю, Оленку, Надійку, Софійку,
Петрика, Толика, Віру, Марка,
Знайду гостинець і для Мурка.
Нас пригощає осінній садок -
Скільки лакоминок виплекав Бог!
Я помолюся, подякую в тиші:
І побіжу до роботи хутчіше!
Плоди Святого Духа
Твоє серце - таємничий сад.
Мешкає, працює в нім Дух Божий.
Сім чеснот плекає благодать,
Щоб на Небеса твій сад був схожий.
Вона найбільший скарб, найперший плід.
Без неї мертві всі слова всіх мов.
Бо нею Бог і сотворив наш світ,
І викупив його. Цей плід - ЛЮБОВ.
Бува зростає гріх, немов бур'ян,
Приносить сум, тривоги, заздрість.
Та Дух Святий у серці християн
Викохує солодку світлу РАДІСТЬ.
Вітрів чимало приліта до нас,
Тому якглибше ти пускай коріння -
І визріє тоді в потрібний час
Терпкий, але корисний плід - ДОВГОТЕРПІННЯ.
Від суєти давно стомився світ -
Тривоги й клопоти затягують у вир.
Але звисає зі слухняних віт -
Христовий дар - Господній МИР.
У мороці без неї світ потоне.
Від злості все охопить марнота.
Її нам треба тонни, тонни, тонни!
Цей плід коштовний - Божа ДОБРОТА.
Воно поранення усі лікує.
Діла його крокують у безсмертя.
Добро без нього зовсім не смакує.
Таке важливе перед Богом МИЛОСЕРДЯ.
Є від лукавих стріл надійний щит -
Лиш має бути віддана і щира.
Як золото нехай вона блищить!
Перлина саду Божого - це ВІРА.
Їй гордість достигати заважає,
Проте без неї неможлива праведність.
Цей плід блаженством Сам Господь вважає:
Вспадкує землю тиха ЛАГІДНІСТЬ.
"Усе мені можливо!" - до сваволі
Один лиш крок, а гріх - поганий гість,
Коли спокус чигає скрізь доволі,
Нам є від Духа плід чудовий - СТРИМАНІСТЬ.
Твоє серце - таємничий сад.
Мешкає, працює в нім Дух Божий.
Сім чеснот плекає благодать,
Щоб на Небеса твій сад був схожий.
Осіння пісня
В саду співає катеринка,
Немовби янгол Божий грає,
І сипле дощиком хмаринка,
Листочків відлітає зграя.
Сумує ангел златокрилий:
Зав'яла вже остання айстра.
Танцює осінь жовтогрива
В обіймах листопада-майстра.
Музика неба тихо тужить,
Закоханий в красу осінню:
У сонце, що в брудній калюжі,
У плесо річки свято-синє:
Та катеринка все співає,
Немовби ангел Божий грає,
І в серці щемно оживає
Забута мрія, спогад раю:
Порцеляновий ангелик
Порцелянові згорнувши криленята,
В небо з вірою здійнявши оченята,
Рученята молитовно склав на грудях:
Душі вірою своєю вперто будить.
Янгол молиться за квіти,
щоб синіли.
Янгол молиться за душі,
щоб ясніли.
Янгол молиться за свічку,
щоб не згасла.
Помолімося із ним, будь ласка:
Янгол молиться... Всміхаюся до нього
І лице моє від тихих сліз вологе.
Божа зіронька застигла на долоні:
Хай же світить, гріє, не схолоне!
Я з тобою помолюсь, крилатий друже,
Бо й моя душа за небом спрагло тужить.
А коли ти знову злинеш у безмежжя,
За тобою полечу шукати стежку.
Легенда
На землю ангели дивились:
Крадіжки, зради, вбивства всюди,
Забули люди, як молитись,
Про небеса забули люди.
Не зводять очі в піднебесся,
Потупившись у сірий пил.
А голубінь така чудесна!
О, люди, не ламайте крил!
Як нагадати вам про вічне:
Любов і Бога, щастя, мрії?
Як засвітити в серці свічку,
Що і освятить, і зігріє?
У пекло долі йдуть без спину.
Для кого біль і кров розп'яття?
Не знавши Бога, люди гинуть:
Засумували янголята:
Як шкода Божий килим краять,
Його ж так довго вишивали:
Відрізали широкий клапоть
І на маленькі розірвали
Від неба пресвятого шовку,
Й розкидали по всій землі.
Земля мовчала тужно й довго,
А потім квіти розцвіли.
Ще тане сніг, але підсніжники,
Як лазуринки, під кущем,
Фіалки дивляться - і ніжно так
В душі зрина далекий щем.
І незабудки: "Не забудь!
Є Бог, і жити ще не пізно!"
Їх знов розтопчуть чи зірвуть,
А янголи заплачуть слізно.
Але погляне в небо хтось,
Байдужості розтане крига.
І скаже Богові: "Я ось,
Даруй мені любові крила".
Йшла полем дівчинка-дитя,
Синіють зорі у пшениці,
І сяють золотом жита,
А серцю хочеться молиться.
Палає маків красноцвіт.
"Вплету волошки - краплі неба",
Поцілувавши синій квіт,
Мала зриває кілька стебел.
"Я небо в серці не згублю, -
Віночок на голівку вділа. -
О Господи, Тебе люблю!"
Безмежно янголи зраділи.
Мов сині квіти, мрії птах:
Життя - не в суєті, не в грошах.
Легенда, казка: А в степах
Цвітуть волошки.
Казка
Янголятко йшло по воду,
спіткнулось і розбило дзбан.
Заплакало.
"Не плач, маленьке, - сказав йому Бог. -
Ми з черепків сотворимо зорі."
Мама
Зроблений нами крок -
Мами сльоза, усмішка,
Бачить їх тільки Бог
Серед нічної тиші.
Мамо, уже сивина
Скроні твої побілила.
Ти в мене в світі одна,
Рідна матусю мила.
Я пронесу крізь роки
Образ твій - в серці несхитно
Ніжна твоя рука,
Тиха твоя молитва.
Колискова
Засинай, дитятко-сонце,
Нічка стука у віконце,
Зіроньки у небі сяють,
Люлечки тобі співають.
Хай весна тобі присниться,
Як до нас вертають птиці,
Розтає зі снігу ковдра,
Пишно все цвіте навколо.
Вечір зазирне до хати -
Утомившись, ляжем спати.
Все довкола вже поснуло,
На добраніч, люлі-люлі.
Колисанка
Люлі, засни, моє серденько миле,
Ніч темнокрила вже землю накрила,
Вийшов з яруги клубами туман,
Срібний в тумана, мов пана, жупан,
Ангели в небі, як ті свічечки,
Вже запалили ясні зірочки.
Вже загасив світлячок свій ліхтарик,
Пісню свою відзвенів і комарик,
Вітер шепоче у кронах крислатих:
"Люлі, дитинонько, спатоньки-спати:"
Місяць заснув поміж яблунь гіллястих,
Має роса срібним зерням упасти:
Хай Боже Слово для твого серденька
Буде росою живою і зерням!
Хоч твоє серце маленьке ще в грудях,
Хай же слухняним воно Богу буде,
Лиха й лукавства нехай не пізнає,
Підступи стежка твоя обминає!..
Он у травиці цвіркун скрипалює:
"Спатоньки-спати, дитинонько, люлі:"
Котик для тебе прийшов воркотати,
Чуєш муркоче: "Спатоньки-спати:"?
Завтра Бог ранок покличе до хати,
Знову в нас буде роботи багато:
Схочуть сунички збирать рученята,
Квітку шукати в траві оченята,
Будуть бадьорі твої ноженята
Стежкою-в'юнкою знов чеберяти.
Божа долоня хай сон твій пильнує!
Люлі, дитинонько, спатоньки, люлі:
***
Тримає Бог в долонях цілий світ:
Опікує Він вбогих і сиріт
Та посилає дощ на злих і добрих,
Пильнує грішних, праведних дороги.
Усі молитви чує Він у небі,
Коли ти плачеш - Бог близький до тебе!
Утре сльозу і приголубить ніжно:
Ти знай завжди: З ТОБОЮ БОГ ПРЕДВІЧНИЙ!
